Menu
Sztuka Saszy Denisowej „Sześć żeber gniewu” opowiada o ukraińskich uchodźczyniach w Polsce. Pięć Ukrainek z Mariupola, Buczy, Kijowa, Czernihowa i Dnipra mieszka w centrum dla uchodźców i próbuje odnaleźć punkt oparcia, sens i nadzieję w czasie wojny, pomimo rozdzielenia z mężami, ojcami, braćmi. Z własnym domem i życiem.
Bohaterki sztuki, podobnie jak prawdziwe kobiety, wspominają to, co przeżyły: jak uciekały, jak się ukrywały. Jak pocisk wleciał do kuchni, jak zgubiły w drodze ukochaną czapkę z pomponem córki, jak nabierały pełną wannę śniegu, żeby go stopić i pić. Jak gotowały na podwórku między nalotami rakietowymi. Jak szukały bliskich na listach ofiar. Jak słuchały Ołeksija Arestowicza niczym kołysanki. Jak czekały na ratunek Azowstali.
Aktorki spektaklu – Maria Seweryłowa, Tania Law, Chrystyna Luba, Liza Pawlenko i Tania Proskuryna (wraz z Saszą Denisową i reżyserem Beniaminem Kocem) od początku wojny zbierały dokumentalne monologi Ukrainek uciekających przed wojną. W rodzinach, które przygarnęły Ukrainki, w Ptak Warsaw Expo, gdzie w każdym z ogromnych hangarów mieszka około półtora tysiąca Ukraińców, w przerobionych na tymczasowe schronienia szkołach i salach gimnastycznych w całej Polsce. I w Domu Pracy Twórczej ZAiKS, gdzie zamiast polskich twórców mieszkają kobiety i dzieci z Mariupola, Winnicy, Wołnowachy.
Psychologowie-wolontariusze uważają, że uchodźcy w reakcji na traumę wojenną przechodzą „sześć żeber gniewu” – gniewu na siebie, winnych, los, wojnę, na tych, którzy znaleźli się w pobliżu. To naturalna reakcja na przeżyty koszmar. Jedna z bohaterek, nauczycielka literatury ukraińskiej, decydując się wesprzeć swoje koleżanki, wspomina legendy o niezwyciężonych ukraińskich Kozakach. I nagle obok wyjałowionych i zagubionych kobiet stoją potężni wojownicy z przeszłości – Kozacy Siczy Zaporoskiej. A wiara w ukraińskie siły zbrojne, we współczesnych obrońców ojczyzny, w dawną historię, wolność, wiara w Ukrainę daje bohaterkom siłę do życia.
Reżyseria: Beniamin Koc
Tekst: Sasza Denisowa
Przekład: Agnieszka Lubomira Piotrowska
Światło, wideo: Liubov Gorobiuk
Scenografia: Łukasz Misztal
Kostiumy: Łukasz Misztal, Kamil Wesołowski
Muzyka: Jacek Jędrasik
Obsada: Mariia Severilova, Tania Lav, Kristina Liuba, Yelyzaveta Pavlenko, Tetiana Proskurina, Artem Plonder, Aleksej Judnikov
Podziękowania dla Teatru Studio, Nowego Teatru i Akademii Teatralnej w Warszawie
Reżyseria: Beniamin Koc
Tekst: Sasza Denisowa
Przekład: Agnieszka Lubomira Piotrowska
Światło, wideo: Liubov Gorobiuk
Scenografia: Łukasz Misztal
Kostiumy: Łukasz Misztal, Kamil Wesołowski
Muzyka: Jacek Jędrasik
Obsada: Mariia Severilova, Tania Lav, Kristina Liuba, Yelyzaveta Pavlenko, Tetiana Proskurina, Artem Plonder, Aleksej Judnikov
Podziękowania dla Teatru Studio, Nowego Teatru i Akademii Teatralnej w Warszawie
Projekt jest współfinansowany przez Dzielnicę Śródmieście m.st. Warszawy.
Wsparcie z programu “Creators for Ukraine. ZAiKS”
Partner: Czeskie Centrum w Warszawie
Театр Комуна у Варшаві
режисер: Беніамін Коц
текст: Саша Денисова
Прем’єра: 26 червня 2022 року
Театр Комуна Варшава
Е. Платер школа 31
П’єса Саши Денисової «Шість ребер гніву» — про українських біженок у Польщі. П’ятеро українок — з Маріуполя, Бучі, Києва, Чернігова та Дніпра — живуть у центрі біженців та намагаються знайти точку опору, сенс, надію посеред війни, розлучені зі своїми чоловіками, батьками, братами. Зі своїм будинком та життям.
Акторки вистави — Марія Северилова, Таня Лав, Крістіна Люба, Ліза Павленко та Таня Проскуріна — разом із Денисовою та режисером Беньяміном Коцем протягом місяців збирали документальні монологи українок, які втекли від війни. У сім’ях, що притулили українців, в Експо-центрі ПТАК, де в кожному з величезних ангарів мешкає близько півтори тисячі українців, у школах та спортзалах по всій Польщі, перероблених під тимчасові притулки. У Будинку творчості Zaiks замість польських письменників мешкають жінки та діти з Маріуполя, Вінниці, Волновахи.
Героїні п’єси, як реальні жінки, згадують пережите: як бігли, як ховалися. Як у кухню залетів снаряд, як втратили улюблену шапку дочки з помпоном у дорозі, як набирали повну ванну снігу, щоб розтоплювати та пити. Як готували на подвір’ї між прильотами ракет. Як шукали близьких серед списків загиблих. Як слухали як колискову Арестовича. Як чекали порятунку Азовсталі.
Психологи-волонтери вважають, що у біженців виникають як реакція на траву війни «шість ребер гніву» — на себе, винних, долю, війну, тих, хто виявився поруч. Це природна реакція на пережитий жах. Одна з героїнь, викладач української літератури, вирішуючи підтримати своїх подруг, згадує легенди про непереможних українськіх козаків. І раптом поруч зі спустошеними та розгубленими жінками постають могутні воїни минулого — козаки Запорізької Січі. І віра у ЗСУ, у сучасних захисників батьківщини, у давню історію, силу, свободу, віра в Україну дає сили жити героїням.
Проект є співфінансованим через
Dzielnica Śródmieście m.st. Warszawy.
“Creators for Ukraine. ZAiKS”